На допомогу учню

Шановні читачі! 
До Вашої уваги сторінка, яка познайомить Вас з 
книгами-ювілярами 2017 року 

Книги, як і люди, мають свої Дні народження. Пропонуємо до Вашої уваги підбірку найкращих та найвідоміших книг-ювілярів 2017-го року. 
 
•    45 років - «Домовичок Кузя» Т. В. Александрової. 
•    55 років - Давидичева Л. В. «Важке, повне негараздів і небезпек, життя Івана Семенова, другокласника і другорічника» і Медведєва «Баранкін, будь людиною!»
•    60 років - «Туманності Андромеди» Єфремова І. 
•    65 років -  Е. Хемінгуея «Старий і море». 
•    70 років -«Щоденнику Анни Франк» Франк А. і «Повісті про справжню людину» Польового Б. Н.
•    75 років -  Сент-Екзюпері А. славиться своїм «Маленьким принцом» вже.
•    80 років - «Розповідь про невідомого героя» Маршака С. Я. і «Хоббіт, або Туди і назад» Толкіна Дж. Р. Р.
•    85 років -  роман Шолохова М. А.«Піднята цілина».
•    90 років  - «Республіка ШКІД» Білих Р. і Пантелєєва Л., «Пошта» Маршака С. Я.
•    95 років -  Сабатіні Р.«Одіссея капітана Блада», Чуковський К. І. «Мойдодир» і «Тараканище», Шпенглер О. «Занепад Європи».
•    100 років -  «Крокодила» К. І. Чуковського.
•   105 років - «Воробьишко» М. Горького, роман«Фінансист» Т. Драйзера, перший збірник віршів «Вечір» А. А. Ахматової, роман «Загублений світ» А. Конан-Дойла 
•    110 років  -  О. Блока «Балаганчик»
•    105 років -  «Собака Баскервіллів» А. Конан-Дойла і «Пітер кролик» Поттер Б.
•    120 років - «Овід» Е. Войнич, «Аленушкины сказки» Д. Н. Маміна-Сибіряка, «Дракула» Б. Стокера, «Людина-невидимка» Р. Уеллса.
•    125 років -  «Каштанка» А. П. Чехова.
•    135 років - М. Твен  «Принц і жебрак».

•    145 років - Л. Н. Толстого «Азбука» і «Кавказький бранець», а також роман Ж. Верна «Навколо світу за 80 днів» і оповідання Н.П. Вагнера «Казки кота Мугикаючи».
•    150 років - «Діти капітана Гранта» Ж. Верна, «Злочин і покарання» Ф. М Достоєвського.
•    155 років - «Знедолені» В. Гюго, «Саламбо» Р. Флобера, «Батьки і діти» Тургенєва.
•    165 років - «Хатина дядька Тома» Р. Бічер Стоу, «Дитинство» Л. М. Толстого, «Муму», М. С. Тургенєва.
•   170 років - «Мертві душі» М. Гоголя, «Звичайна історія» Гончарова І. А., «Записки мисливця» Тургенєва І. С.
•    180 років - А. С. Пушкіна «Анчар», «Дубровський» та чудова казка про любов і труднощі на її шляху Салтана і Лебідь, а також романи М. Ю. Лермонтова «Бородіно» і «Смерть поета», казка Г. К. Андерсена «Нове вбрання короля».
•    190 років - Гауф Ф.  «Карлик Ніс».
•    205 років - казки братів Грімм. Зокрема, іменинниками стануть «Золотий гусак», «Король-Жабеня, або Залізний Генріх», а також перша частина збірки «Дитячі і сімейні казки».
•    320 років - Історії Ш. Перро відкривають дивовижний світ казки.

•    Справжнім рекордсменом є книга давньогрецького математика Евкліда «Начала», якій в 2017 році виповнюється 535 років.

Д л я     д о п и т л и в и х

                                                    Олександр Дюма-батько

Без титулів

   Дюма-батько влаштовував прийом. Серед запрошених були люди різних соціальних прошарків. Але саме поділу людей на ранги не терпів письменник. Ось чому біля гардеробу він наказав повісити табличку: " Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання і титули".

                                                                   На дуелі

   Письменник, який неодноразово яскраво змальовував у своїх творах усілякі "поєдинки честі", одного разу сам був викликаний  на дуель кавалерійським офіцером. Умови, запропоновані супротивником, були нещадними: на двох - один револьвер. І вистрілити в себе мусить той, хто витягне з капелюха папірець зі словом "смерть".

   Тяжкий жереб випав Дюма. Письменник, знітившись, узяв зброю, попрощався з пополотнілими друзями і зачинився у сусідній кімнаті. Невдовзі звідти пролунав постріл.  Прочинивши двері, всі застигли від подиву: Дюма тримав у руках револьвер, з дула якого ще йшов дим, і спокійно дивився на розгублену публіку:

- Промахнувся... Не влучив!

   Веселий дружний сміх присутніх був дотепному романістові винагородою за кмітливість.

Якби не я...

   Александра Дюма якось запитали, чи сподобалося йому товариство, в якому він напередодні провів увесь вечір. Письменник відповів:

- Якби не я, мені було б там дуже нудно...

Продані?!

   Під час відвідин Тифліса Дюма-батько завітав до книгарні. Напередодні хазяїн на честь гостя усі полиці заставив томиками Дюма.

- А де ж інші книжки? - здивувався письменник.

- Продані! - відповів розгублений продавець.

Смерть Грімо

   А.Дюма у "Трьох мушкетерах" вигадав лакея Грімо, великого мовчуна, який односкладово відповідав на запитання. Такий діалог мав подвійну перевагу: полегшував читання і збільшував гонорар. Та одного дня все пішло шкереберть. Газети, які друкували роман з продовженням, попередили, що віднині платитимуть лише за ті рядки, які займають більше половини колонки.     

   Редактор "Фігаро" Вільмессан саме цього дня був у Дюма. Він побачив, що письменник перечитує рукопис і перекреслює окремі сторінки.

- Що ви робите, Дюма?

- Та ось вбив його...

- Кого?

- Грімо... Адже я придумав його заради коротких рядків. Тепер він мені ні до чого.

Порада

   Знайомі Александра Дюма-батька часто розповідали різні історії про непристойну поведінку його слуги. Роздратований Дюма якось попередив слугу:

- Мені розповідають про вас дуже неприємні речі. Якщо ви не виправитеся, нам доведеться розлучитися!

- Навіщо ви прислухаєтеся до всього, що говорять про мене? - з докором сказав слуга. - Коли б я брав до уваги все, що говорять про вас, ми з вами вже давно б розлучилися!

Жюль Верн

Гарантія

   - Як розпочалася ваша літературна діяльність? - запитали Жюля Верна.

  - Моїм першим твором, - відповів письменник, - була невелика комедія у віршах "Зламані соломинки", яку я написав у співавторстві з Александром Дюма-сином, одним із кращих моїх друзів. П'єса не мала успіху, але за порадою Дюма-батька я віддав її до друку. "Не хвилюйтеся, - підбадьорив він мене, - даю гарантію, що знайдеться хоч один покупець. Ним буду я!"

                           Ганс  Христіан  Андерсен

                                         Визнання

   Чоботаря Андерсена знав увесь Копенгаген. Та хіба могло бути інакше: нові підметки потрібні і водовозові, і королеві.

- Гансе, - часто казав він синові, - якщо ти станеш чоботарем, тебе також знатиме все місто.     

   Але хлопчик замість того, щоб учитися ремеслу батька, годинами просиджував біля каналів і спостерігав, як по дзеркальній поверхні води пливуть відображення хмар.

- Нічого з нього путнього не вийде, - з сумом і гіркотою вирішив нарешті старий.     

   Коли чоботаря не стало, на його похорон прийшли всі мешканці вулиці. А коли помер син, Ганс-Крістіан, за труною уславленого казкаря йшли король і одинадцять принців. От тільки взуття вони мали, кажуть, стоптане: такого чудового чоботаря, як старий Андерсен, уже не було в Копенгагені.   

Життя і казка

    Андерсен уміло використовував засоби сатири. Сміх був зброєю у його боротьбі проти корінних nopoків суспільного чи побутового життя. I письменник пишався тим, що люди розуміли його твори. В одній із своїх книжок він писав: «Кожну piч слід називати її справжнім іменем. I те, про що небезпечно говорити в дійсності, повинно бути хоча б у казці.

Мати і мачуха

   Андерсен по тривалому перебуванні в Італії збирався повертатися на батьківщину.

—    Як можна,— запитав один iз його італійських друзів,— залишати дивовижну країну, де золотіють помаранчі, задля похмурої, холодної i неприемної Данії!

—    Xi6a матір люблять тільки за її красу? — заперечив на те Андерсен.

                           Микола  Васильович  Гоголь

                                         Було смішно, стало страшно

   Якось у присутності М. В. Гоголя розповіли канцелярський анекдот про бідного чиновника, затятого мисливця, який завдяки неабиякій економії i невтомній пpaцi зумів зібрати суму, якої вистачило на придбання гарної мисливської рушниці карбованців на 200 асигнаціями. Поклавши рушницю на ніс човна, він поплив через Фінську затоку полювати на качок. Перші хвилини був наче yвi снi i опам’ятався тільки тоді, коли, глянувши на ніс човна, не побачив своєї обнови. Рушницю стягло густим очеретом, i знайти її було вже неможливо. Чиновник повернувся додому, лiг у постель i вже не вставав: у нього була лихоманка.

   Усi присутні посміялися над невдахою мисливцем, окpiм Гоголя, який усе це вислухав i замислився. Гоголь вирішив написати пoвicть про бідного чиновника так, щоб yciм, хто легковажно сміявся з цієї пригоди, стало страшно. А декому страшно i coвicно.

   Так народилася  «Шинель»...

З диму

   Гоголь на запитання, звідкіля у нього таке багатство мови — блискучий стиль, відповів:

—    3 диму. Пишу i спалюю написане. I знову пишу.

«Заборонив»… Гоголя

   Твори Гоголя за життя письменника викликали лють реакцюнерів. Пpo це свідчить такий випадок.

   Одного разу в сільському клубі піп читав твip Гоголя «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Читання супроводжувалося показом малюнків на стіні. I ось, коли на екрані з'явилася свиня, що викрадає казенну бум агу з відомчої установи, пристав закричав:

-         Збори закриваю! Не дозволяю висміювати і ображати начальство!

   Селяни розійшлися, а попа привели до волосного управління і склали протокол.

   Громадськість запротестувала, і виникла справа на пристава, який заборонив публічне читання Гоголя. Розглядалася ця справа на засіданні Державної думи 17 травня 1914 року, але… все закінчилося порожньою балаканиною.

                                       Микола  Олексійович  Некрасов

                                                   Не послухався метра

    Об'єднавши свої написані вipшi в невелику збірку під назвою «Mpії i звуки», вільний слухач Петербурзького університету М. Некрасов відніс їx до поета В. Жуковського, щоб той висловив свою думку. Маститий поет попросив навідатися за три дні. Некрасов прийшов i почув: з yciєї збірки лише два вірші варті уваги, про інші ж сказано:

- Якщо хочете друкувати, то видайте без iмені, згодом ви напишете кращi, i вам буде соромно за ці вipшi.

Де бути?

   Якось, завітавши до редакції «Современника», літератор i мандрівник С. П. Ковалевський, статечно потрясаючи генеральськими еполетами, сказав Некрасову:

—    Повинен вас по-дружньому попередити, шановний, ви ризикуєте репутацією «Современника» в очах серйозних людей. Що ви проповідуєте? Непокору? Бунт? Ви підтримуєте безвідповідальну молодь.

   Завжди стриманий, Некрасов тут вибухнув:

—    Краще бути останнім серед молодих, ніж першим серед старих.

Смерть героїні

    Некрасов був делікатним з відвідувачами «Современника», але як редактор правив рукописи дуже ретельно. Інколи навіть рішуче. На користь cnpaвi.

   Один із друзів Некрасова друкував у журналі з номера в номер досить велику i нудну повість. Некрасов відверто позіхав, читаючи коректуру. I нарештi не витримав. У найбільш патетичному місці розділу написав про героїню: «Вона вмерла». Закреслив продовження i так віддав до друку.

                                  Шандор  Петефі

                                              Гордий і незалежний

   Майбутній поет Шандор Петефі 16-літнім підлітком вирушив у мандри по країні.

   Він був актором мандрівної трупи, писав вipшi. Часто голодний i не завжди тепло зодягнутий, але гордий i незалежний, Петефі не зразу знаходив спільну мову з людьми. Один із його друзів так описував свою першу зустріч з поетом:

- 3вiдкіля ви? — запитав незнайомий.

- 3-за власної спини,— тремтячи від холоду, різко обірвав Петефі.

- А тепер куди?

- Вперед, за власним носом, i дайте мені нарешті дорогу! — вигукнув він.  

Слава йде попереду

   3 Дебрецена в Будапешт Петефі йшов пішки, маючи за пазухою тільки зошит своїх вipшiв, які ніхто не xoтiв друкувати. Мела завірюха. Підійшовши до монастиря, він попросив ченця, щоб той пустив його переночувати. Монах привів його до комірчини, вказав на купу соломи в кутку, запитав для годиться прізвище i пішов.

   Прокинувся Петефі від того, що хтось світить йому в очі ліхтарем, в якому горіла свічка. Це був абат монастиря.

—        Чи не той ти Петефі, пicнi якого співає вся Угорщина? — запитав він юнака.

—        Я Петефі,— злякано відпoвiв юнак, боячись, що його можуть вигнати. Про те, що його пісні співає народ, він не знав.

   Священик звелів принести доброго вина i вечерю. Петефі до ранку читав абатові i монахам свої віршi. Йому дали грошей на дорогу, i він з легким серцем пішов до столиці.

Безчестя не знесу

   У 1845—1846 роках Шандор Петефі зазнав жахливого цькування критики. Злісність i підлість нападок, грубість i нечесність критичних оцінок глибоко ображали поета. Петефі ніде не друкувався.

—     На жаль, мої обставини такі, що за кілька сотень форинтів я стерпів би провал мого твору. Безчестя ж не знесу ні від кого – ні за сотні, ні за тисячі.

 В одному селі Петефі та його друзям молода дівчина пропонувала купити свіжі булки. Поет по-своєму сприйняв цю пропозицію i поцілував дівчину.

—        Іч, що видумали? Ось я вам покажу кохання! Та ви i не знаєте, що це таке! — запротестувала дівчина.

—    Може, ви знаете? Нумо, розкажіть!

—        А ось як в піснi співається,— i заспівала пісню про кохання.

—        Люба моя, та це ж я її  написав! — радісно вигукнув поет.

Учитель нації.

   Після шести з половиною років мандрів Шандор Петефі повертається до батьків. Але спершу зайшов до свого вчителя Яноша Сюча.

   Учитель усадовив прибулого, сказав, що йому треба відлучитись в негайній cпpaвi, а щоб гість не нудився, дав йому читати якусь книжку.

   «Важливою справою», через яку вчителеві довелося відлучатися, був візит до рідних поета.

—     Хотілося б побачити славного хлопця? — схитрувавши, запитав учитель старого корчмаря.

—     Значить, мій син Шандор такий, що про нього навіть панові вчителеві говорити не соромно? Якщо так, то, може, пане вчителю, ви взяли б його до себе помічником?

Жюль Верн

Гарантія

   - Як розпочалася ваша літературна діяльність? - запитали Жюля Верна.

  - Моїм першим твором, - відповів письменник, - була невелика комедія у віршах "Зламані соломинки", яку я написав у співавторстві з Александром Дюма-сином, одним із кращих моїх друзів. П'єса не мала успіху, але за порадою Дюма-батька я віддав її до друку. "Не хвилюйтеся, - підбадьорив він мене, - даю гарантію, що знайдеться хоч один покупець. Ним буду я!"

Як навчитися читати швидше? 

Ось список порад від Річарда Фельдмана, експерта зі швидкочитання з Колумбійського університету:

✔ читай важливу інформацію в першій половині дня (тоді розум ясний і мислення чітке);

✔ визначай пріоритетніший матеріал, тобто починай читати з найважливіших текстів;

✔ «скануй» зміст написаного перед початком роботи, аби спершу зрозуміти структуру тексту (проглядай, наприклад, перші та останні речення кожного абзацу, аби знайти необхідні відомості);

✔ формуй запитання (подумки перетворюй заголовки чи підзаголовки в питання, а потім шукай відповіді на них у матеріалі – це допоможе сфокусуватися на суті);

✔ обирай правильне середовище (приміром, використовуй підставку для книг – якщо розмістити книгу під кутом 45 градусів, зменшується навантаження на очі; в жодному разі не читай важливий матеріал у ліжку, бо організм знає – це місце виключно для сну й релаксу);

✔ регулюй швидкість читання залежно від типу інформації й кінцевої мети (вироби різний темп для публіцистичних текстів, правових договорів чи, наприклад, поезії).

Пам’ятки для учнів

Пам’ятка

«Як добирати й систематизувати матеріал до твору»

1.                  Вдумайтесь у зміст теми, зрозумійте її сутність і мету.

2.                  Доберіть тексти тематично співзвучних художніх творів, публ­іцистичних або  наукових статей.

3.                  Виділіть і перечитайте окремі слова дібраних джерел. Офор­міть тезаурус: афористичні вислови, цікаві думки, описи тощо.

4.                  Виберіть із тезаурусу ті думки, які справді таки підтверджу­ватимуть (розвиватимуть, уточнюватимуть чи пояснювати­муть) висловлену думку.

Пам’ятка

«Як працювати над твором-роздумом на морально-етичну тему у публіцистичному стилі»

1.                   Продумайте послідовність викладу думок, складіть план майбутнього твору.

2.                  У вступі сформулюйте тезу(твердження), яку вам треба дове­сти в основній частині твору.

3.                  Обґрунтовуючи твердження, використовуйте переконливі ар­гументи і докази, наводьте приклади.

4.                  Висловіть власне ставлення до порушеної у творі проблеми.

5.                  Свої міркування ілюструйте відомими сентенціями, крила­тими висловами, прислів’ями та приказками морально-етичної тематики.

6.                  Використовуйте слова й сполучення слів, що пов’язують тезу й аргументи, аргументи й висновок: тому що, оскільки, тому, відтак, таким чином, отже та ін.

7.                  Завершіть твір-роздум висновком у вигляді побажання, за­клику, звернення чи поради.

8.                 Дотримуйтеся вимог публіцистичного стилю (доречно вжи­вайте риторично-питальні речення, вставні слова і слово­сполучення, звертання, багатозначну й експресивно-емо­ційну лексику тощо).

Види мовленнєвої діяльності

Форма мовлення	Види мовленнєвої діяльності
	Сприйняття мов­лення	Продукування мов­лення
Усне мовлення	Слухання	Говоріння
Писемне мовлення	Читання	Письмо

 Пам’ятка

«Як готувати докладний переказ тексту із творчим завдан­ням»

1.      Прочитати (прослухати) текст.

2.      Визначити стиль, тип, жанр мовлення, тему та основну думку висловлювання.

3.      З’ясувати значення незнайомих слів.

4.      Висловити власну думку про прочитаний (прослуханий) текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

5.      Визначити тезу творчого завдання й дібрати художні за­соби, які б її розкривали.

6.      Поміркувати над змістом і послідовністю висловлювання творчого задуму.

7.      Скласти самостійно складний план тексту, включаючи  вла­сне творче доповнення.

8.      Написати докладний переказ тексту, підпорядковуючи ви­словлювання темі й основній думці, дотримуючись ком­позиції, мовних і стильових особливостей, а також автор­ського задуму.

Пам’ятка

«Як написати оповідання»

1.                  Вибрати тему оповідання.

2.                  Обміркувати головну думку (ідею) майбутнього опові­дання.

3.                  Поміркувати, які персонажі могли б діяти в оповіданні.

4.                  Придумати зав’язку, кульмінацію, розв’язку (вибудувати сю­жет) оповідання. Накреслити позасюжетні елементи (портрет, пейзаж, ліричні відступи).

5.                  Зробити робочі начерки оповідання (план, характеристики персонажів, вислови, які варто використати тощо).

6.                  Написати оповідання на чернетці.

7.                  Відредагувати текст оповідання. Дібрати влучний і цікавий заголовок.

Пам’ятка

«Як працювати над твором-описом місцевості в художньому стилі»

1.                  Вдало дібрати фактичний матеріал (виділіть об’єкти, що складають основу опису місцевості) і підготувати план майбутнього твору.

2.                  Дібрати яскравий заголовок, що виражав би основну думку висловлювання.

3.                  Дотримуватися вимог художнього стилю (доречно викорис­товувати художні засоби – епітети, метафори, порівняння – задля увиразнення мовлення).

4.                  Використовувати слова і словосполучення на позначення    мі­сця розташування об’єктів опису місцевості, як-от: прямо перед нами, неподалік, поруч, у центрі, у далині, трохи далі та ін.

5.                  Передати власне ставлення до місцевості, що описується (за­хоплення, замилування, здивування тощо).

Пам’ятка

«Як написати стислий переказ розповідного тексту з елемен­тами опису місцевості у художньому стилі»

1.                  Прочитати або прослухати текст, який необхідно перека­зати стисло.

2.                  Визначити тему й основну думку висловлювання.

3.                  Вдуматися в тему, пропоновану для стислого переказу.

4.                  Виділити з тексту основну інформацію.

5.                  Продумати композицію переказу, тип мовлення.

6.                  Зробити тематичні виписки.

7.                  Самостійно скласти план переказу.

8.                 Виписати художні засоби, що допомагають авторові опи­сати    місцевість.

9.                  Дібрати слова та речення для зв’язку частин тексту.

Пам’ятка

«Як працювати над складанням повідомлення на лінгвістичну тему»

1.                  Відновити в пам’яті матеріал, необхідний для розкриття теми висловлювання.

2.                  Скласти план викладу думок.

3.                  Дібрати матеріал та аргументи для кожного пункту плану.

4.                  Оголосити повідомлення на лінгвістичну тему.

Види читання	Що потрібно усвідо­мити?	Характер читання
Ознайомлю-вальне	Чи варто це читати? Кому текст адресовано? Який зміст має кожен із розділів (абзаців) і текст в цілому?	Швидке перегортання сторінок, читання заго­ловків; перегляд окремих фраг­ментів тексту, ознайом­лення з ілюстраціями; читання анотації, змісту видання
Вивчальне (поглиб­лене, аналітичне)	Яка тема та основна дум­ка тексту? Що в тексті головне, а що – другорядне? Яку нову для читача ін­формацію містить текст?	Повільне, вдумливе чи­тання тексту або його частин; глибоке проник­нення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації
Вибіркове	Про що говориться в тек­сті? Яка інформація є корис­ною? У яких частинах (розді­лах) тексту її вміщено?	Перегортання сторінок, швидке читання заголов­ків, змісту, окремих фрагментів тексту; повіль­не читання потріб­них частин з метою ви­лучення потрібної інформації

Вивчальне читання мовчки текстів різних стилів

Читаючи мовчки текст:

1)      глибоко проникайте в його зміст;

2)      максимально повно охоплюйте нову інформацію;

3)      розумійте взаємозв’язок явищ, фактів, подій, описаних у текс­ті;

4)      з’ясовуйте особливості композиції тексту;

5)      визначайте основну і другорядну інформацію;

6)      запам’ятовуйте пичиново-наслідкові зв’язки між явищами;

7)      ставтесь до прочитаного творчо і критично.

Пам’ятка

«Як працювати над текстом, що пропонується для критичного аудіювання»

1.                  Прослухати текст.

2.                  Визначити тип і стиль мовлення.

3.                  Поміркувати над темою й основною думкою тексту.

4.                  З’ясувати значення незнайомих слів.

5.                  Скласти план відповідно до теми і змісту висловлювання.

6.                     

7.                  Оцінити позицію автора щодо описаних подій, явищ у текс­ті.

7.Висловити власні міркування на подану тему, дотримую­чись стилю, логіки та послідовності викладення думок.

Пам’ятка

«Як опрацювати статтю»

1. Запам’ятай, як називається стаття і хто її автор.

2. Прочитай статтю. Які слова і вирази тобі незрозумілі?

    З’ясуй їх значення.

3. Про кого або про що ця стаття?

4. Про які явища природи або події розповідається?

5. Поділи матеріал на частини. Виділи головне в кожній із ній.                    Назви частини. Склади план.

6. Яка головна думка всієї статті? Знайди в тексті уривок або ре­чення, де автор говорить про найголовніше.

7. Що нового ти дізнався із прочитаного?

Пам’ятка

«Як працювати з підручником»

1.   Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необ­хідно:

а) прочитати титульну сторінку – прізвище автора, заголовок, рік видання;

б)  прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вмі­щену на зворот­ному боці титульної сторінки;

в)  уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титуль­ної сторінки;

г)  прочитати передмову або вступ.

2.  Під час читання звернути увагу на:

а)  назви окремих розділів, частин, параграфів тощо;

б)  вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різ­ними шрифтами (розрядкою, курсивом, напівжирним тощо);

в)  з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словни­ків та енциклопедій;

г)  звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або циф­рою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а)  поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них най­головніше; 

б)  скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Пам’ятка

«Як читати книжку»

1. Пам’ятай: читання – одне з найважливіших завдань у самоосвіті, ставитись до нього треба серйозно.

2. Внутрішньо налаштовуйся на читання. Не поспішай, не «ковтай» зміст книжки, а читай уважно, вдумливо, намагайся запам’ятати прочитане.

3. Зміст треба осмислювати. Не можна допускати механічного фік­сування тексту.

4. Вчися читати швидко, не проговорюючи про себе, охоплюй по­глядом цілі фрази, речення.

5. Для свідомого сприймання прочитай передмову, перегортаючи сторінки, обміркуй заголовки.

6. Коли щось незрозуміло, не поспішай гукати на допомогу інших. Спочатку спробуй самостійно розібратися. Користуйся словника­ми, довідниками.

7. Роби помітки, виписки, за потреби склади план (тези, конспект).

8. Найцікавіше запам’ятай. Порівнюй прочитане з уже відомими фактами, знайди йому місце в системі знань.

9. Прочитавши книжку, обміняйся думками і враженнями про неї з друзями, дай оцінку. Згадай основні образи, події, думки.

10. Порівняй власну думку про книжку з відгуками і рецензіями на неї: один розум добре, а колективний – краще.

11. Зроби відповідні записи про книжку у читацькому щоденнику.

Пам’ятка

«Як скласти план оповідання»

1. Прочитайте оповідання.

2. Розділіть його на смислові частини.

3. Знайдіть головне в кожній частині.

4. Придумайте заголовок до кожної частини.

5. З придуманих заголовків запишіть план оповідання. 

6. Запишіть оповідання за планом.

Пам’ятка

«Як скласти загадку»

1. Вибери предмет (наприклад: сонце).

2. До чого подібний? ( жовте яблуко, золота тарілка).

3. Знайди інший предмет, пов’язаний з першим (розташування – чисте синє небо).

4. До чого подібний другий предмет? (синє море, океан широ­кий).

5. Уособлюємо перший предмет (купається, плаває).

6. Із дібраних слів складаємо загадку.

   Золота тарілка в синьому морі купається.

Пам’ятка

«Як опрацювати вірш»

 1. Як називається вірш? Хто його автор?

 2. Прочитай вірш. Про що він?

 3. Які відчуття автора виражені у цій поезії? Якими словами авторові удалося виразити свої відчуття? Які з них тобі особливо подобають­ся?

 4. Підготуй відповіді на питання.

 5. Відшукай образні вирази.

 6. Які картини можна намалювати до цього вірша? Придумай ма­люнок.

 7. Визнач слова з логічним наголосом, розстав інтонаційні, смис­лові паузи, наголоси.

 8. Приготуйся передати виразним читанням авторські відчуття. Повправляйся у виразному читанні.

Пам’ятка

«Як опрацювати байку»

1. Назва байки. Хто її автор?

2.  Прочитайте байку. Які події в ній зображені?

3.  Хто діє в байці?

4.  Якими показані герої байки? Прочитай, як описує їх автор.

5.   Що засуджується в байці? Яка її мораль? 

.  Як автор ставиться до подій, зображених у байці?

7.  Як ставиться до дійових осіб?

8.  Що ви зрозуміли з цієї байки?

9.  Який вираз став крилатим?

10.  До вчинку якої особи підходить прислів’я?

11.  В яких випадках життя можна сказати словами прислів’я?

12.  Підготуйся до виразного читання байки і читання в особах.

Пам’ятка

«Як готувати завдання з позакласного читання»

•  Розглянь уважно обкладинку і титульний аркуш книги.

•  Прочитай прізвище автора, назву книги, видавництво.

•  Прочитай передмову або вступ.

•  Щодня по главах читай книгу, уважно розглядай ілюстрації, за­лишай закладки серед сторінок, які б ти хотів прочитати своїм то­варишам.

• Коротко перекажи зміст прочитаної книги в домашньому крузі.

• Запиши про прочитану книгу в читацький щоденник, вказавши автора, заголовок і короткий зміст книги.

• Яскраво оформи карточку-відгук, вказавши на лицьовій її сто­роні прізвище й ініціали автора, серію книги, її заголовок, прізвище художника-ілюстратора, назву видавництва, кількість сторінок. На зворотному боці напиши, чому ти радиш прочитати її своїм това­ришам.